Ми продовжуємо вшановувати пам’ять преподобного Іллі Муромця, славетного богатиря з княжих часів. Доречі у польського історика Станіслава Сарницького (“Опис старої і нової Польщі” 1585 р.) є цікава версія, що саме означає слово богатир. Він пише, що: “Руси… намагаються переконати інших про своїх героїв, яких вони називають Богатирі, що означає напівбоги”. Не знаю, як вам, а мені ця думка подобається. Але повернемося назад до нашої оповіді. У першій частині, ми розібрали звідки Ілля родом і чому його звуть Муровцем. Тепер настав час дізнатися, хто ховається під маскою Ідолища.
Історичний прототип Ідолища Поганого
Ну і до яких історичних подій автор зібрався приписати Ідолище? Спочатку давайте розберемося, які факти нам відомо про нього. З описів у билинах ми знаємо, що Ідолище має велике тіло і з’їдає за раз багато їжі. Що воно невідомо чому засіло у Києві, князь Володимир його годує та поїть, а воно ще й заграє до його жінки, княгині Опраксії.
Приезжал Одолище поганое в стольно-Киев-град
Со грозою со страхом со великиим,
Ко тому ко князю ко Владимиру,
И становился он на княженецкий двор«Как есть у нас погано есть Идолище
В длину две сажени печатныих,
А в ширину сажень была печатная,
А головище что ведь люто лохалище,
А глазища что пивные чашища,
А нос-от на роже он с локоть был».«Я-то пью-ту, я всё чарочку пью пива полтора ведра,
Я всё кушаю хлеба по семи пудов;
Я ведь мяса-то ем – к выти всё быка я съем».Я займу, займу полаты белокамянны,
Тольки я пушшу в полаты белокамянны —
Опраксеюшку возьму всё королевисьню;
Я Владимира-та князя я поставлю-ту на кухню-ту,
Я на кухню-ту поставлю на меня варить.
Но тут приходить Ілля і сміється над ним, розповідаючи про корову, яка багато їла та луснула. А потім перемагає Ідолище та знищує його вояків. Ви мені не повірите, але є такий ненажера-цар у наших літописах. Спочатку про історичні події.
По смерті Володимира Великого між його синами Святополком та Ярославом розгорнулась запекла боротьба за київський престол. У 1018 р. покликаний своїм зятем київським князем Святополком, польський князь Болеслав захопив Київ і замість того, щоб передати його Святополку, сам засів у ньому. “І сказав Болеслав: «Розведіте дружину мою по городах на покорм». І було так зроблено” (“Повість минулих літ”, надалі ПМЛ).
Болеслав і Святополк біля Золотих воріт
Саме так, літописним прототипом Ідолища я вважаю Болеслава Хороброго. Ця версія дає нам відповідь, чому київський князь годує та поїть Ідолище, бо це його союзник та тесть. А ще це відповідь про особливі стосунки між Ідолищем та княгинею, бо це його дитина. Так жінка Святополка це донька Болеслава. І ніхто там не залицяється.
Тепер про ненажеру та глузування, ось як описується полський князь у ПМЛ. “І став Блуд глузувати з Болеслава, говорячи: «Ось як ми пропорем тобі тріскою черево твоє товстеє!» Був бо великий і важкий Болеслав, так що навіть на коні не міг він сидіти”. Говорячи сучасною мовою, ми проткнемо тебе тріскою і ти луснеш як булька, бо ти занадто товстий та великий. Як на мене, це все дуже схоже на описи у билині.
Болеслав Хоробрий
А чому Болеслава Хороброго прозвали Ідолищем? Зауважимо, що Польща прийняла християнство західного обряду у 966 р., а Русь – 988 р. за східним обрядом. Тобто Болеслав був католиком. А одна із популярних претензій, з якою стикаються католики – це те, що вони моляться статуям Ісуса Христа, ангелів або святих, а це нібито ідолопоклонство.
Наехал есть поганое Идолищо,
Святыи образа были поколоты,
В черный грязи были потоптаны
Навіть те, що Ідолище боровся з іконами, відповідає літописним уявам про католиків. “Не приймай же учення од латинян, бо їхнє учення перекручене. Увійшовши бо в церкву, вони не поклоняються іконам” – ПМЛ. Доречі, у билині прямо вказується на те, що живе Ідолище в місті Кракові.
Илья Муромец сын Иванович,
И приехал ли ко городу Крякову,
Ко городу ли приехал ко Крякову
И к этому Одолищу поганому.
Нарешті Святополку набридло чекати коли повернуть йому Київ і він віддав наказ: “Скільки ото ляхів по городах — бийте їх!” Кияни обурені грабіжництвом поляків, почали нищити їх і Болеслав був змушений покинути місто, але при відступі захопив із собою всіх сестер Ярослава і Святополка.
А це вам прив’язка до билини про Добриню Микитовича, який спочатку бився на річці Почайні (Пучай-река російською) зі змією, а потім його послали навздогін за нею, бо змія, улітаючи з Києва, викрала княжу племінницю Забаву. Таке співпадіння з билинними сюжетами про інших богатирів явно нам підказує, що ми на вірному шляху.
Добриня Микитович
Історичний прототип Калін-царя
Ну добре, Ідолище ми знайшли. А до яких історичних подій автор збирається прив’язати Калін-царя? Тут теж є цікаві співпадіння. За однією із версій, назва Калін походить від ім’я Каїн. Просто неосвічені селяни, усі незрозумілі їм слова, замінювали на звичні для них. Так Ідолище перетворювалось на Одолище, Краків на Кряков, а Каїн на Калін. А який відомий Каїн-цар був у нас, у той історичний період?
Знайомтесь, ось він у ПМЛ: “Святополк же окаянний намислив у собі, сказавши: «Осе вже убив я Бориса, а як би ще вбити Гліба?”. Ось інша цитата: “Князь Святополк за братовбивство був уподібнений Каїнові й одержав прізвисько Окаянного”. Так, на роль історичного прототипу Каїн-царя претендує син князя Володимира Святополк Володимирович. До речі, за переказами на місці де вбили Бориса, заснували місто Бориспіль. Тоді билинна битва під Києвом з Каїн-царем, це битва на річці Альта, що відбулася 1019 р. між військами Ярослава Мудрого і Святополка Окаянного, якого підтримували печеніги.
Когда подымался злой Калин-царь.
Злой Калин-царь Калинович,
Ко стольному городу ко Киеву
Со своею силою с поганою.
Не дошед он до Киева за семь верст,
Становился Калин у быстра Непра.
“Прийшов Святополк із печенігами, з великою силою. І Ярослав зібрав множество воїв і виступив супроти нього на [ріку] Альту. Ярослав при цьому став на [тім] місці, де ото вбили Бориса, і, звівши руки до неба, сказав: «Кров брата мойого волає до тебе, владико!
…Була ж тоді п’ятниця, сходило сонце, і зійшлися оба [полки], і сталася січа люта, якої ото не було в Русі — і за руки беручись, рубалися, і зступилися тричі, так що по долинах кров текла,— і під вечір одолів Ярослав, а Святополк утік” – ПМЛ.
Битва на Альті
За моїми розрахунками саме у цій лютій битві, у якій за руки хапалися, Ілля Муровець отримав смертельне поранення і потім був похоронений у Києво-печерській Лаврі. Ось як останні моменти його життя відтворює С. Хведченя: “Ілля вів поєдинок із ворогами, нищачи їх своєю смертоносною зброєю… Спочатку один із ворогів збив преподобного Іллю Муромця з ніг і завдав удару бойовим ножем у ліву руку поваленого богатиря, прибивши її до землі. Потім другий супротивник завдав смертельного удару (зверху-вниз) коротким списом в область серця. Смерть богатиря настала миттєво”.
Рік загибелі Муровця я встановив за ось такими розрахунками. Його вік вчені визначили у 45 років. Якщо у 993 р. Іллі було 19 років, то 45 років випадає на 1019 р. Так це цікава теорія, але чи має автор якісь підтвердження своїм роздумам? Не відразу, та все ж таки я знайшов підтвердження своєї версії у О. Гільфердінга (“Онежские былины” 1871 р.). Там битва з Калін-царем закінчується так:
От этих татар да от поганых,
Окаменел его конь да богатырский,
И сделались мощи да святые да
Со старого казака да Ильи Муромца.
Ну все, на цьому можна закінчувати мою розповідь, але не все так просто.
Заборона на згадування у літописі
Перечитуючи повний текст билини про смерть Муровця, у мене склалося враження, що там у битві переміг Каїн-цар. Спочатку перевага була на боці Іллі, а потім він загордився – “Як з’явилася б тут сила небесна, прирубили б ми силу всю небесну!”. І тут з одного татарина стало двоє, з двох татар почало робитися чотири. Коротше кажучи татари перемогли. Але ж у тій битві переміг Ярослав Мудрий, яким він чином відноситься до Каїна-царя? Та мені на допомогу прийшли сучасні історики.
“Ярослав зробив усе, щоби представити свого суперника у найгіршому світлі, і до літописів Святополк увійшов як братовбивець, а до історії як Святополк Окаянний. Однак зараз, існують і інші теорії з цього приводу. Зокрема, скандинавська «Сага про Еймунда» згадує про війну між конунгом Яріслейфом (Ярославом) і його братом Буріслейфом (Борисом), де Яріслейф наймає варягів для боротьби з братом і в підсумку перемагає”. Тобто цім братовбивцею насправді являється Ярослав.
Ярослав Мудрий
І у мене виникла переконлива версія, яка закрила всі питання та темні місця у житті Муровця. Після того як Ілля приїхав до Києва, у нього не склалися стосунки з місцевими людьми. Підтвердженням цього є київські перекази про Чобітка. Там на нього зненацька напали якісь вороги і намагались його вбити. Якби це були печеніги чи розбійники, то так би і написали. А якщо вказано просто вороги, то це явно свої, місцеві мешканці.
Тому Ілля поїхав у Турів найматися до князя Святополка, старшого сина Володимира. Турів розташовано у східному Поліссі, на березі ріки Прип’ять. Ймовірне підтвердження цьому є у билині про сварку з Володимиром. Коли богатир повернувся У Київ після довгої відсутності, то його ніхто не впізнав і він назвав себе Микитою Полісянином в українському перекладі (Никита Заолещанин – російською). Тут тобі і зв’язок із містом Турів (Полісся), і пояснення можливого походження імені Кожум’яки, Микита.
У 1013 р. коли князь Святополк приїхав у Київ, то Ілля уже був у його свиті. І коли Володимир Великий посадив у в’язницю Святополка разом із його жінкою та єпископом (який був у свиті Святополка), то заодно могли посадити і Іллю, як його людину. Ось вам і пояснення, як події з князем Святополком пов’язані з нашим богатирем. І чому Іллю звинувачували у спробі посісти місце Володимира.
Потім Муровець приймав участь у вигнанні Болеслава (Ідолища) та поляків з Києва за наказом Святополка. Пам’ятаєте: “Скільки ото ляхів по городах — бийте їх!”. А вже пізніше, у 1019 р. брав участь у битві на річці Альті на боці Святополка. У билині Каїн-цар пропонує Іллі перейти до нього на службу, але він відмовляється. Можливо саме за це князь Ярослав заборонив згадувати ім’я Іллі у літописі, зате що він був вірною людиною його брата-конкурента.
Пам’ятник Муромцю на Трухановому острові
Вважаю, що на цьому можна призупинити моє дослідження. Ось вам стисла біографія Іллі Муровця, з розбивкою по датам.
974 р. – Народився Ілля у селі Перея, біля сучасного Переяслава. У нього було четверо братів, у сім’ї він був молодшим. Відзначався Ілля великою силою в руках, але можливо в дитинстві у нього були проблеми з ногами.
993 р. – Переміг у поєдинку ворожого богатиря і тим звільнив Київську Русь на три роки від нападів печенігів. Князь Володимир прийняв його до себе на службу. Отримав від народу прізвисько “Кожум’яка”.
1007 р. – Завершив у Переяславі будівництво захисних споруд від дикого степу, легендарних “Змійових” валів. Був так би мовити “головним архітектором” у Володимира Великого. За що отримав від вдячних людей прізвисько “Муравленин”, або говорячи сучасною мовою, “Муровець” (той хто мурує).
1008 р. – По дорозі до Києва піймав відомого Солов’я-розбійника і подарував його князю Володимиру.
??? р. – У Києві у нього не склалось, виникли сварки з місцевими людьми. Вони намагались вбити його, заскочивши зненацька. І наш богатир був змушений відбиватися одним чоботом. За що і став відомий у народі як “Чобіток”. Ілля виїхав у місто Турів, найматися до Святополка Володимировича.
1013 р. – Як повернувся у Київ, його ніхто не впізнав, і він жартома назвався “Микита Полісянин”. За звинуваченням у заколоті супроти Володимира Великого, разом зі своїм князем Святополком опинився у в’язниці.
1015 р. – По смерті Володимира Великого Ілля отримав свободу. Почалася запекла боротьба за київський престол між синами князя Володимира Святополком та Ярославом.
1018 р. – За наказом Святополка приймав участь у вигнанні Болеслава (Ідолище) з Києва.
1019 р. – Загинув на річці Альті, у битві з князем Ярославом (Каїн-цар). Та був похований у Києво-Печерській лаврі. Літописцям заборонили згадувати ім’я славного богатиря у хроніках. Але перекази та казки про Микиту Кожум’яку відомі і до нині.
