19 грудня (1 січня) відзначають день преподобного Іллі Муромця, легендарного богатиря з часів Київської Русі. Святий, який був канонізований ще до московської доби, коли православна церква на українських землях була під юрисдикцією Константинополя. Святий, чиї нетлінні мощі збереглися і до нині у Дальніх печерах Києво-Печерської лаври.
У 1990 році вченими було проведено ретельне обстеження його тіла. Виявилося, що Ілля мав дуже розвинуті м’язи і неабияку фізичну силу. У поперековому відділі у нього було виявлено скривлення хребта вправо, поперекові хребці мали сильно розвинені додаткові відростки. Це все могло серйозно ускладнювати пересування богатиря в юності. Тобто перекази про «тридцять три роки на печі» мають реальне підгрунтя.
Його вік визначили у 40-45 років, зріст приблизно 177 см. Час поховання ХІ-ХІІ ст. Вчені навіть реконструювали вигляд богатиря за черепом по методу Герасимова. На бороду не звертайте уваги. Ці бороди ліпили, щоб якомога більше закрити елементів обличчя, що важко піддаються реконструкції.
Реконструкція вигляду Іллі Муромця
Знаєте яка найбільша загадка Муромця? На відміну від Олешка та Добрині, наш Ілля жодного разу не згадується в літописі. Тобто усім іншим билинним героям віднайшли історичні прототипи у літописах, а Муромцю ні. Тіло є, наукові дані співпадають з інформацією з билин, а імені його нема. Ось така халепа! Я не є прихильником теорії про змову, але навіть у билинах знайшлись натяки на те, що ім’я Іллі було заборонено згадувати. Ось, наприклад, такий указ приписують Ідолищу:
А кто помянет у нас да Илью Муромца,
А да такового у нас да нонь судом судить,
А судом-де судить да живому не быть.
Тому я вирішив, на основі літописів та подій у билинах, віднайти історичний прототип нашого богатиря та скласти його можливу біографію. За період у літописах, я обрав часи, коли жив Володимир Великий. Події в билинах це звільнення міста від облоги, упіймання Соловея-розбійника, Ілля у в’язниці, вигнання з Києва Ідолища та битва з Калін-царем. Ох і цікава справа виявилась. Наприклад, у своїх пошуках я отримав несподівану підказку від самого Івана Петровича Котляревського. Тож почнімо!
Місце народження
За звання батьківщини Іллі Муромця змагаються три країни: Україна, Білорусь та росія. За версією наших сусідів, це смт Мір та село Карчова (Білорусь) приблизно за 500 км від Києва, і місто Муром та село Карачарово (росія) за 1000 км теж приблизно. І начебто саме з цих місць Ілля вирушив до Києва. Наші вчені завдають логічне питання, а поближче міста, князю з якого можна слугувати, не знайшлося? На таку відстань і зараз важко дістатись, а в давні часи і поготів. У билинах вказано, що Ілля відслужив ранкову службу в церкві рідного міста, а вечірню – у Києві. Висновок напрошується сам, відстань повинна бути не більше дня шляху.
Мапа подорожей до Києва
За таких умов це може бути наше місто Моровійськ, за 100 км від Києва. Що правда, тепер сміються вороги. А чого це він тоді, згідно билин, поїхав на Київ через Чернігів (див. мапу)? Він що у вас заблукав у трьох соснах? Сумнівно, що наш богатир міг сплутати шлях до Чернігова, який знаходиться у 30 км від Моровійська, зі шляхом до Києва. Тому я пропоную розглянути варіант міста від Івана Петровича. Місто, яке знаходиться на відстані всього 80 км від Києва. Сподіваюсь я вас зацікавив, що за місто і де саме про це сказано у Котляревського? А згадується воно у всім відомій “Енеїді”, ось ця цитата:
Як Муромець Ілля гуляє,
Як б’є половців, проганяє,-
Як Переяслів боронив;
Отже за Котляревським Ілля пов’язаний з обороною міста Переяслав. Хм, цікаво. А що нам про цю подію скажуть у літописах? У ПМЛ (“Повість минулих літ”, переклад Л. Махновця) є подія пов’язана одночасно з Переяславом та Володмиром Великим. У 993 році підловив князь Володимир печенігів на річці Трубіж коло броду. І ніхто з них не наважувався першим перейти річку на інший бік берега. Тоді печенізький хан запропонував вирішити все за допомогою поєдинку. «Ти випусти свого мужа, а я — свого. Нехай обидва борються. І якщо твій муж ударить моїм [об землю], то не будем воювати три роки, якщо ж наш муж ударить вашим, то будемо воювати три роки.
… і випустили печеніги мужа свого, і був він превеликий вельми і страшний. Виступив також муж Володимирів, і, побачивши його, печеніжин посміявся, бо був він середній тілом. І, розмірявши [відстань] між обома військами, пустили їх одного до одного. І взялися вони оба, і стали кріпко держати [один одного], і удавив він печеніжина в руках своїх до смерті, і вдарив ним об землю. І вигукнули руси, а печеніги побігли, а руси погнали вслід за ними, рубаючи їх, і прогнали їх. Володимир же, рад бувши, заклав город на броду тому і назвав його Переяславлем, бо [тут] перейняв славу отрок той. Володимир при цім великим мужем зробив його і отця його».
Перемога Кожум’яки над печенігом
Так, я вважаю, що літописним прототипом нашого богатиря є відомий герой українських казок – Кожумʼяка. Зверніть увагу, що ні імені, ні прізвища отрока у ПМЛ не названо. Відомо тільки, що «Одного ж разу, коли я сварив [його], а він м’яв шкуру, він розгнівався на мене [і] роздер шкуру руками». От вам і походження назви Кожум’яка, і таким чином це могло бути ще одним народним прізвиськом Іллі. До речі, отрок це не підліток, як ви могли подумати, а так називали молодших дружинників князів за тих часів. Тобто скоріш за все це був юнак років так 19, якщо міг боротись на рівні з дорослими.
На початку ХІХ ст. О.І. Левшин (“Письма изъ Малороссіи” 1816 р.) подорожуючи Україною, побував у Переяславі. Там йому трапився старий рукопис, у якому згадувалося, що неподалік Переяслава було село Перея, в якому народився Кожум’яка. Після перемоги над печенізьким велетом Володимир збудував місто і назвав його Переяслав (Перея славна) на честь рідного села юнака-переможця. Місцевий 90-літній дідусь навіть показував місце, де колись було те село. Ось вам і батьківщина, звідки родом наш Ілля, а Карачарово росіяни нехай залишать собі. Для довідки – Переєю називали лівобережжя ріки Йордан у Палестині, тож віруючі люди, які заснували поселення, могли так називати лівий берег своєї річки.
Таким чином у народній пам’яті могло поєднатися дві події, звільнення від облоги печенігами рідного села Муромця Переї славної та заснування міста Переяслав. Що цікаво, версія з Переяславом дає нам правдоподібну відповідь, як одна людина (згідно билин) могла звільнити від облоги ціле місто або поселення.
Кожум’яка
Ще одним підтвердженням моєї версії, окрім “Енеїди”, можуть стати українські казки. Так наприклад, є казка про боротьбу зі змієм як у сюжетах про Кожум’яку, але головного героя звуть Ілля Швець (“Малорусские народные предания и рассказы” Драгоманов 1876 р). Шевці в давні часи не тільки пошиттям взуття займались, а й вичинкою шкур теж. От тобі і маємо зв’язок між Іллею та Кожум’якою. Також змієборчі мотиви містить інша казка про нашого богатиря “Ілля Мурин” (записана в середині XIX ст. українським фольклористом Андрєм Димінським).
Є згадки М. Максимовичем, основоположником української фольклористики, про нащадків Іллі Муромця, київський рід дворян Чоботько. Вчений С. Хведченя знайшов підтвердження існування таких дворян у “Родовідній книзі Київської Губернії” за 1844 р. Чоловіки з роду Чоботько служили чиновниками невисокого рангу і володіли земельними ділянками у Переяславському повіті. І знову Переяслав, яке цікаве співпадіння!
Для довідки – походження шляхетного роду Чоботько пов’язують з Іллею через легенду, що була зафіксована у спогадах австрійського дипломата Еріха Лясоти, 1594 р. За переказами вороги зненацька застали богатиря без зброї, саме в той час, коли він вдягав чобота. Ну Ілля тим чоботом ворогів і побив. Ось вам ще одне народне прізвисько нашого героя.
Походження прізвища
Це все цікаво, але чому тоді всі його звуть Муромець, а не Переяславець? Ну по-перше, в найдавніших згадках його називали Муравленин (1574 р.) та Моровлин (1594 р.), аж ніяк не Муромець. Є цікава версія (“Ілля Муромець – святий богатир” С.Хведченя), що прізвисько виникло не від назви міста, а від назви професії. Наприклад муровщиками називають каменярів, і т.д. Мовляв Ілля був головним архітектором Володимира Великого, мурував йому фортеці. Наче за створення системи оборонних укріплень на кордоні з агресивними степовиками його так возвеличували і за це похоронили в межах церкви. Але у билинах ніякі захисні споруди не згадуються, єдине що він там будував, то це церкви у Києві.
Дійсно в російських билинах ця інформація не збереглася, а от у наших казках про Кожум’яку є. Мова йде про знамениті “Змійові” вали, які за переказами виорав змієм Кожум’яка. Історично під “Змійовими” валами розуміють оборонні вали, які були споруджені Володимиром Великим для захисту від печенігів у Х-ХІ ст. На той час степовики були серйозною загрозою, у своїх нападах вони доходили аж до самого Києва. Невідомо коли саме під Переяславом було завершено будівництво валів. Але є згадка у листі архієпископа Бруно Кверфуртського 1008 р., який їздив до печенігів з метою поширення християнства, що на той час укріплення вже були побудовані (“Історія дослідження «Змійових» валів Переяславщини” С. Вовкодав). Тобто умовно за рік закінчення будівництва можна взяти 1007 р. Ну що ж, ця версія чудово пояснює, за що Іллі така шана, і що він найімовірніше не Муромець, а Муровець (той хто мурує). Тепер подивимось, що далі робив Ілля після 1007 р.
“Змійові” вали
Входять до переліку “7 чудес Переяславщини”
Соловей-розбійник
За часів Володимира Великого проблема з розбійниками була настільки велика, що про це є згадки у літописі ПМЛ. “І умножилися розбої, і казали єпископи Володимирові: «Осе умножилися розбійники. Чому ти не караєш?» … Володимир тоді, одкинувши віри, став карати розбійників.” Але кого саме зловили і в якій кількості, про це данних у ПМЛ нема. Загалом, де тільки не селять Солов’я, це і село “Дев’ять дубів” під Корачевом, і село “Соловіївка” біля Брусиліва, і село “Зазим’я” під Броварським лісом. Питання лишається відкритим.
Історичним прототипом Солов’я вважають згадку у Никоновському літописі (1008 р.) про розбійника Могуту, якого піймали якимись хитрощами. Коли він постав перед князем, закричав розбійник сильно. З літопису відомо, що його ніхто не вбивав. Розбійник заприсягся нікому не шкодити і князь Володимир помилував його. Можливо тому у листі київського шляхтича Філона Кміти (1574 р.) Солов’я згадують поряд з Іллею Муровцем. “Бо прийде час, коли треба буде Ілії Муравленина і Солов’я Будимировича, прийде час, коли буде служб наших потреба!”. Це дає нам ще одну дату із життя Муровця, 1008 р.
Муровець та Соловей-розбійник
Зверніть увагу, на те як правильно намальовано Іллю на картині Владислава Єрка. З подачі росіянина Васнецова, Муровця у нас уявляють тільки з бородою, по іншому ніяк. Згадайте, наприклад, пам’ятник Іллі на Трухановому острові у Києві. Але як стверджує історик Олександр Алфьоров, це шаблон, нав’язаний нам російською імперією. “Сьогодні маємо розуміти: якщо богатир Ілля Муровець-Муровлянин існував, то це, очевидно, була людина з довгими вусами, мабуть, він був лисим або з пасмом волосся, яке називають «чубом» чи «оселедцем»”. Саме тому, описуючи реконструкцію вигляду Іллі, я радив не звертати увагу на бороду.
Ілля у в’язниці
Що нам відомо з билин, про ув’язнення богатиря? Є один цікавий варіант життя Муровця, після приїзду до Києва. За ним Іллю посадили у в’язницю, за заколот проти Володимира Великого. І навіть вказано, що він відсидів три роки до приходу Ідолища у Київ.
Ишше были-жили тут бояры кособрюхие,
Насказали на Илью-ту всё на Муромця, —
Ай такима он словами похваляется:
«Я ведь князя-та Владимира повыживу,
Сам я сяду-ту во Киев на его место,
Сам я буду у его да всё князём княжить»Как Владимир-князь да стольно-киевский
Поразгневался на старого казака Илью Муромца,
Засадил его во погреб во холодный
Да на три года поры-времени.
Як не дивно, але є така літописна подія, яка відповідає усім умовам, там і обмова про заколот і три роки у в’язниці і все це пов’язано з князем Володимиром. Ось як про це згадується у “Хроніці” саксонського єпископа Тітмара, сучасника тих подій. “Цього єпископа разом із своїм сином (Святополком) і його дружиною згаданий король (Володимир Великий), коли йому стало відомо, що його син за намовою Болеслава готує проти нього повстання, наказав схопити і ув’язнити в окремій в’язниці”. Ув’язнили Святополка у 1013 році і вийшов на свободу він тільки після смерті свого батька. На той час у мене ще не було відповіді, як це все пов’язано з Муровцем. Але погодьтесь, занадто велике співпадіння історичних подій з подіями у билинах. Це нам дає ще одну дату життя Іллі 1013-1015 р.
Святополк Володимирович
На цьому перша частина моєї статті про богатиря Іллю закінчується. Але не хвилюйтесь, у продовженні моєї розповіді, я відповім, на всі не закриті до того часу питання. Зокрема, як ув’язнення Святополка Володимировича пов’язане з Іллею.
