Разом з вами, шановні відвідувачі нашого сайту, ми вже побували на першій та другій локації Пейзажної алеї, і тепер настав час продовжити мандрівку далі. Але будьте обережні, на шляху до наступної локації вас чекає ще одна неймовірна лавочка під назвою “Як вдома”.
Вона так і запрошує зупинитися та сфотографуватися на такій красі, адже лавочка ніби вкрита справжнім пледом та подушкою. Так і хочеться прилягти і подрімати після прогулянки, але ми утримаємося від спокуси та мужньо підемо далі.
Лавка “Як вдома”
Локація третя — “Аліса в Країні Чудес”
І ось нарешті ми у цілі. При вході на дитячий майданчик, по обидва боки дороги, нас зустрічають два янголятка на подушках. Одне тягне назустріч другому чайничок, інше — простягає чашечку. Тобто так було раніше, але знайшлись альтернативно обдаровані істоти, які все це повідривали.
Янголятки без посуду
Як ви можете бачити на фото, тепер янголятка можуть протягнути на зустріч друг другові тільки пусті ручки. Я вже казав, як я люблю таких людей? Але не будемо брати дурного в голову, а важкого в руки…
Нарешті ми вже на майданчику. Він оформлений за мотивами відомого романа-казки Льюїса Керрола “Аліса в Країні Чудес”. І я із задоволенням познайомлю вас з його чудовими героями, та дам короткий опис до них.
Отже кияни та гості міста знайомтесь, це Аліса. Алісо — це кияни та гості міста.
Аліса
Аліса це головна героїня твору, маленька дівчинка віком біля семи років. Вважається, що її прообразом була юна Аліса Ліддел, з якою був знайомий Льюїс Керрол. Вона випадково потрапляє до Країни див, яка населена чудернацькими жителями. Та незважаючи на всі дивовижні перетворення, що відбуваються з нею, дівчинка завжди мислить позитивно, і ніколи не припиняє вірити у себе та свої сили. Аліса сміливо поводиться і легко знаходить вихід із самих небезпечних ситуацій, а завдяки своєї товариськості у неї багато друзів та помічників.
Класичним образом Аліси вважається світловолоса дівчинка. Проте справжня Аліса Ліддел мала темне волосся і саме такою вона зображена на нашому майданчику. На створення скульптури її авторові Костянтину Скритуцькому знадобилося три роки та дві тонни бетону. Ну звісно ще й кераміка, мозаїка та метал. Місцеві жителі склали легенду, що у того, хто доторкнеться до дівчинки, почнуть збуватися бажання, а життя наповниться приємними і несподіваними подіями.
Наступний наш герой це Блакитна Гусінь, котра сидить на грибі. За романом вона радить Алісі відкусити від двох країв гриба, щоб відповідно збільшитися і зменшитися.
Блакитна гусінь
Що цікаво, хоч і гусінь розташована поряд із Алісою, але її багато хто не помічає. Коли я, наприклад, показав це фото моєму знайомому, який бував на пейзажці разів три, то його першою фразою було — “щось я такого там не пам’ятаю”.
Також ліворуч від Аліси можна побачити дуже зголоднілого місяця.
Зголоднілий місяць
Щоб познайомитися з іншими героями вам потрібно пройти далі, в глиб майданчику. Там ви побачите Чеширського Кота, який відомий на весь світ своєю загадковою усмішкою та вмінням щезати, розчиняючись повітрі. Він вважає себе божевільним, бо на відміну від собак, бурчить, коли задоволений, і махає хвостом, коли сердиться. Кіт забавляє Алісу кумедними розмовами та часом дратує надмірним філософствуванням.
Чеширський Кіт
Ну яка дитина відмовиться сфотографуватися у такій чарівній посмішці?
Праворуч від кота знаходиться Білий Кролик з годинником. Він постійно кудись запізнюється та жаліється на це. Біжучи саме за ним, Аліса й потрапляє до Країни див. Ну особисто як на мене, не такий він і вже білий )))
Білий кролик
Чашка та циліндр нагадують нам про “божевільне чаювання”, на якому Аліса потрапляє до чудернацької компанії Капелюшника, Шаленого Зайця і Сонька. У них завжди пора пити чай, адже годинник Капелюшника спинився. Зрештою їхні ігри зі словами, набриднуть Алісі і вона піде від них.
Чашка
Циліндр
Загалом по чудовій книжці вийшов неймовірно чудесний майданчик. Хто би міг подумати що дитячі гірки можуть так казково виглядати.
Певно спостережливі читачі помітили, що ми намагаємось уникати фотографій де дається загальний вигляд майданчиків. Це зроблено спеціально, щоб у вас при візиті на пейзажну алею було місце для нових вражень, щоб вам було цікаво відшуковувати усі ті неймовірні скульптури, про які ми писали. Але йдемо далі.
Локація четверта — “майданчик семи котів”
І ось нарешті перед нами остання локація у нашій мандрівці, місце з якого все і почалося, майданчик “Пейзажна алея”. У далекому 2009 році щоб врятувати алею від незаконного будівництва, тут облаштували дитячий сквер з оригінальними лавочками та неймовірними мозаїчними фігурами. На роботи витратили біля мільйона гривень, причому 15 % дали жителі навколишніх будинків, а решту — спонсори.
“Все це цікаво, та при чому тут сім котів, якщо майданчик називається “Пейзажна алея”?” – , запитаєте ви. Та при тому, що котів тут чи не найбільше від усіх інших скульптур, і саме ними відома це локація. Давайте порахуємо їх кількість разом з вами, шановні читачі.
І почнемо ми з найпопулярнішого і найвідомішого місця для фотографування — двох котів-довгомірів. У ці величезні котячі пащі без будь-яких зусиль поміщається один звичайний киянин чи киянка, або гість міста. Найдовший із двох котів, називається котом-сороконіжкою, хоча насправді лапок у нього менше. А скільки саме, я вам не скажу, хай це буде мій секрет! Насправді їх двадцять вісім.
Коти-довгоміри
Початок довгого кота…
Та його закінчення
Біля хвоста 30-метрового кота знаходяться наступні коти майданчику, що правда вони вже менші за розміром. Ви тільки гляньте, які насторожені мармизи у них.
Третій та четвертий коти
П’ятий кіт – це горластий кіт-лавочка. Судячи з того як широко відкритий у нього рот, він напевно березневий. Саме ця лавочка першою з’явилася на майданчику, коли тут був лише один пустир.
Березневий кіт
Крім цієї, для послуг закоханих парочок є ще інші лавки у вигляді кролика та ворони. Вони теж з широко відкритими пащами, і повірте мені, ці лавочки ніколи не пустують, там завжди хтось є. Тим більше, що з них відкривається чарівний вид на Київ.
Кролик
Та ворона
Шостого кота ви знайдете на фонтані у вигляді слоника. Як видно по усмішці слоника, він дуже добрий.
Слоник з доброю посмішкою
Шостий кіт
Крім котика на фонтані заходиться ще маленька дівчинка та песик. Фігурку дівчинки вже один раз вкрали невідомі, на весні 2015 року. Але нам пощастило, на час нашого відвідування статую вже було відновлено.
Дівчинка та песик
Окрім фонтану зі слоником є ще один, із закоханими зебрами. Їм також не пощастило з вандалами, так наприклад у 2013 році їм пошкодили кінцівки. Але щасливі тваринки цього не помічають )))
Закохані зебри
“А ось ти і попався, зі своїми фонтанами та зебрами. Де сьомий кіт, невже забув?” — скаже уважний читач і буде неправий. Насправді сьомий кіт уже був на попередніх фотографіях, просто він невеличкий за розміром, і його не так-то легко і розгледіти. Ось вам його збільшене фото.
Сьомий кіт
Звісно на майданчику є не тільки коти. Ще ви можете сфотографуватися на фоні мозаїчних дерева з птахами та дитячих облич.
Дерево бажань
Дитячі обличчя
Також навколо розкидано безліч гральних кубиків, які виконують роль лавок та урн для сміття.
Гральні кості
А це подарунок від Французького культурного центру українським дітям. Як нас запевняють, така скульптура Маленького принца є третьою в світі, після Франції та США.
Маленький Принц
Саму статую називають захисником та оберегом майданчика і він, судячи по наслідкам, відважно веде оборону “Пейзажки”. Перший раз скульптуру розвалили майже повністю в 2011 році. Але небайдужі кияни зібрали кошти та відновили її. Наступний раз, в 2014 році, принцу відламали праву руку разом зі шпагою. І знову спільними зусиллями кияни оплатили ремонт скульптури. Не залишився без бойових ран і його супутник лис, маленькому глиняному звірятку регулярно відбивали вуха. Напевно це була бандитська куля. Аж доки, за виявлену хоробрість, його не відтворили у бронзі.
На виході з майданчику, або біля входу, це майже філософське питання, нас знову зустрічають янголятка на численних подушках. Один з сурмою — це вісник добрих новин, а інший немовби диригує стрілкою — це амурчик.
Вісник добрих новин
Амурчик
Як ви бачите на фото, станом на лютий місяць 2019 року, янголятка, разом з його жовтою подушечкою, немає. Стирчать тільки рештки арматури.
Що я можу сказати на це? Погляньте ще раз на статую “Маленький Принц”, нехай він вам нагадає одну дуже просту істину, що “люди у відповіді за тих, хто прикрашає його місто”. Не забувайте про це і до нових зустрічей!