Підземелля кафедрального костелу Петра і Павла

Підземелля кафедрального костелу Петра і ПавлаНаразі Україна – це переважно православна країна, але так було не завжди. Якщо взяти окремо Луцьк, його свого часу називали «Римом Сходу». Таку назву місто отримало за дев’ять монументальних католицьких храмів. Одним з найбільш значущих вважається костел Петра і Павла.

Розміщена неподалік замку Любарта, будівля привертає увагу своєю архітектурою. Серед туристів немає жодної людина, яка б пройшла поряд з костелом не розглядаючи його з широко розплющеними очима.

Коротка інформація про костел Петра і Павла

Цей католицький храм зібрав у собі деталі ренесансу, барокко та класицизму. На фасаді будівлі розташовано безліч елементів сакрального мистецтва. Частина із них має велику історичну цінність, адже збереглися до наших часів майже неушкодженими.

Костел Петра і Павла в Луцьку Костел Петра і Павла в Луцьку

Всього костел будувався 23 роки. Зважаючи на розвиток будівельної справи того часу (початок будівництва 1616 – закінчення 1639), це феноменально швидке зведення такої монументальної споруди разом з підземеллям. Центральною на фасаді є скульптура Божої Матері, що стоїть на земній кулі та бореться зі змієм.

Скульптура Божої Матері Скульптура Божої Матері

З правого і лівого боку помічаємо дві дерев’яні скульптури. Це святі апостоли Петро і Павло, на честь яких і був освячений храм.

Святі апостоли Петро і Павло Святі апостоли Петро і Павло

В різні часи будівля костелу використовувалась, як музей (що цікаво це був музей історії релігії та атеїзму), навчальний заклад і навіть склад для овочів. Тому будівля збережена до наших часів, адже вона постійно експлуатувалась.

Музей атеїзму – старе фото Музей атеїзму – старе фото

Підземелля костелу Петра і Павла

На сьогодні відомо, що під костелом є чотири яруси підземель. Досліджені вони не всі, до деяких навіть немає доступу. Оскільки будівництво храму було основоположним для єзуїтів, вони проводили в підземеллях свої збори, обряди і служіння. Давайте зазирнемо в це таємниче місце.

Відразу спустившись до підземелля бачимо складну архітектуру. Тут цегляні арочні купола, які тримаються міцно завдяки чітко продуманим будівельним рішенням.

Потрапивши вперше до підземелля в ньому легко заблукати, тому уважно слухаємо екскурсовода, рухаємось за ним, а на всякий випадок зберігаємо собі в телефон карту екскурсійного підземелля.

Карта підземель костелу Карта підземель костелу

Сучасний вхід, тамбур та притвор

Сучасний вхід до підземелля був збудований в радянські часи, коли тут був склад овочів. Через цей вхід був організований спуск провіанту. Сьогодні вхід використовують для проведення екскурсій, щоб не вести туристів через центральну залу, де може йти служба, адже храм діючий.

В тамбурі розміщена масивна металева решітка, за якими відкривається нам притвор зимового костелу.

Одна з стін притвору Одна з стін притвору

Притвор має прямокутну форму, з кожного боку є арочний вихід до наступного приміщення. Притвор – це місце очікування на богослужіння. Пройшовши далі потрапляємо безпосередньо в місце проведення служби. Вівтар в підземеллі розміщений прямо під вівтарем наземного храму. Тут на стінах збереглись фрески, а обабіч розмістили одяг римо-католицьких священників, що звершують свої меси.

Вівтар підземелля Вівтар підземелля

За однією з стін притвору знаходиться костинець (поховальний зал). В часи, коли підземелля належало єзуїтам, в цьому залі хоронили вшанованих осіб. Пізніше до зали скидали невідомих померлих. Наразі через віконце в стіні видно залишки людських скелетів (черепи і кістки), які перемішались між собою.

На стелі можна зустріти герб єзуїтського братства, такий самий як і на двох куполах будівлі. По формі герб нагадує сонце в центрі якого хрест і три латинські літери: IHS, які являються абревіатурою Iesus Hominum Salvator (Ісус Спаситель людей). Існує ще декілька трактувань цієї абревіатури, але не будемо на цьому загострювати увагу.

Емблема ордену єзуїтів Емблема ордену єзуїтів

Сахристія та архітектурні дива

Буквально декілька кроків по розгалужених кімнатах і ми вже зовсім втрачаємо уявлення про своє місцезнаходження. Слідкувати за картою немає часу, тому що хочеться роздивитись все довкола. Отже далі декілька слів про приміщення підземелля в хаотичному порядку.

Кімната, що має назву Сахристія – місце, де священники готувались до проведення служби, зберігали свої речі і все необхідне для меси. Історично відомо що це приміщення раніше було двоповерховим, але в часи, коли підземелля використовувалось як склад, стелю демонтували, щоб збільшити об’єм приміщення.

Одна з стін Сахристії Одна з стін Сахристії

Далі по коридору бачимо виставку фресок католицьких будівель, що були в луцьку, видатних єпископів і зустрічаємо дивний архітектурний задум. Відомо, що будуючи храми, архітектори намагались підкреслити людську мізерність перед величчю Бога. Ця ідея досягалась за допомогою величезних арок, колон, гострих шпилів та величезних башт, а от у підземеллі вирішили піти іншим шляхом.

У стіні зробили один єдиний отвір, але через нього можна побачити абсолютно всю площу підземелля наскрізь. Цей геніальний задум вражає.

Вікно, з якого видно всю площу підземелля Вікно, з якого видно всю площу підземелля

Колодязь та камери покути

Пройшовши довгим і моторошно-вузьким коридором, ми опинились у колодяжній вежі, навколо якої розміщені маленькі кімнати.

Моторошний коридор до колодяжної вежі Моторошний коридор до колодяжної вежі

Колодязь сполучений з ґрунтовими водами і наповнений побутовою водою, не призначеною для вживання. Визначити глибину колодязя неможливо. Рівень води у колодязі постійно змінюється, в залежності від рівня поверхні води у річці Стир.

Колодязь у підземеллі Колодязь у підземеллі

Навколо колодязя є три маленькі камери. Це своєрідні місця для покути. Якщо хтось із духовенства вчинив якийсь гріх він або самостійно, або згідно рішення наради відправлявся до однієї з цих камер на деякий час, спокутувати свою провину, поки не очиститься його сумління.

Цікаво те, що камери зачинялись і раніше відведеного часу вийти з них було неможливо. Місце розташування цих камер вибрано не просто так.

Перебуваючи в камері, арештована особа рано чи пізно починала відчувати спрагу і не могла напитись води. Психологічним тиском було розміщення поруч колодязя, з якого черпали воду і витягували відрами вгору. Так можна було почути, як хлюпає вода, вона майже поруч і зовсім недосяжна.

Одна з камер навколо колодязя Одна з камер навколо колодязя

Цегла у підземеллі

Як ви бачите на світлинах всі конструкції збудовані з цегли, навіть стелі. Ця цегла скоріш за все має рукотворну природу. Коли велись розкопки підземелля на території було знайдено багато цеглин, які не мають відношення до будівлі. Це заводська цегла, яка тут зберігалась.

Що цікаво цегла із Луцька була відома далеко за межами міста. На той час це була дійсно якісна продукція, яку купували представники різних країн. Більшість заводів, що виробляли цеглу, наносили на неї своє маркування, як знак якості. Іноді, на запит покупця на цеглі викарбовувалось ім’я замовника, його ініціали або назва бренду чи компанії.

Виставка старовинної луцької цегли Виставка старовинної луцької цегли

Деякі виробники вдавались до хитрощів і робили маркування якогось європейського міста, щоб додати цінності продукції. Доходило до смішного, коли маркування «Париж» виконувалось не латинськими літерами, а кирилицею. Але бажаючих купити якісну цеглу все одно було багато.

На фото представлений один з казусів такого «липового» маркування. Напис London мав надати цеглі високого статусу і значної ціни, але при виробництві щось пішло не так і головна літера перевернулась…

Казус з маркуванням цегли Казус з маркуванням цегли

Гробниця Магдалени Тализіної

Історія цієї гробниці починається близько 300 років тому, коли дівчина на ім’я Магдалена, з шляхетного польського роду закохалась у хлопця, якого звали Степан Тализін. Парубок (всього 27 років) був військовим полковником, а це на той момент була ну дуже висока і значуща посада.

Згодом після одруження у родини народжується син, якого назвали Олександром на честь товариша сім’ї, відомого на весь світ графа Олександра Суворова. Кар’єрний шлях привів Степана до Луцька. Переїзд з Санкт-Петербурга припав на той час, коли малому хлопчику було всього три місяці і сама Магдалена була ось тільки після пологів.

Кімната з гробницею Магдалени Тализіної Кімната з гробницею Магдалени Тализіної

По приїзду Магдалена помирає і це стає важким ударом для Степана. В шану про своє велике кохання він зводить ось таку гробницю. Зверху карбують напис польською мовою, де перелічуються всі чесноти Магдалени. Завершується епітафія словами про те, що ця гробниця доказ вічного кохання, який має жити.

Тіло коханої Степан помістив у мідну труну. Звісно мідь – метал дорогий, тому з плином часу гробниця була розкрадена, труна пропала. Єдине тішить, що символ вічного кохання, який вклав Степан у цю гробницю, зберігся на сторіччя.

Висновок про візит до підземелля

Неможливо передати словами той захват, який охоплює, коли потрапляєш у підземелля. Це місцина, яка вражає і своєю історією, і своїми архітектурними рішеннями. Величезний вклад у розкопки цих підземель належить Олегу Виноградову, який помер у 2018 році. Завдяки цій людині ми сьогодні можемо долучитись до таємничої історії підземного Луцька.

І тут дійсно є на що подивитись. Якщо ви попадете у Луцьк, не полінуйтесь сходити на екскурсію до підземелля. Адже це варто побачити на власні очі.

Одна з кімнат підземелля в Луцьку Одна з кімнат підземелля в Луцьку

І наостанок бонус для тих, хто дочитав до кінця. Нещодавно я дізнався, що відвідати підземелля можна не виходячи зі своєї кімнати. Приміщення підземелля доступні в огляді карт Google, ось за цим посиланням.

З нетерпінням чекаю коментарів тих, хто відвідав це особливе місце. Як вам, сподобалось чи ні?

Категорія: Подорожі  Теги:
Залишити коментар

Для спамерів: Всі html теги відключені. Коментарі з посиланнями не публікуються.

;) :| :x :sad: :roll: :oops: :o :idea: :evil: :cry: :cool: :arrow: :P :D :???: :?: :-) :!: 8O