Особливості Домініканської Республіки

Особливості Домініканської РеспублікиДомініканська Республіка – це країна в Карибському басейні, розташована на одному з Антильских островів. Острів не повністю належить Домінікані. В західній частині острова розміщена Республіка Гаїті – сусідка Домініканської Республіки.

Ми неодноразово будемо згадувати Гаїті та її мешканців, тому що історія цих двох країн тісно пов’язана. Домінікана широко відома своїми білосніжними пляжами, це один з найкращих курортів світу. Тропічні ліси, клімат і населення країни – це справжня екзотика.

Пляж Домініканської Республіки Пляж Домініканської Республіки

Але до пальм, красивих пляжів, моря та океану ми ще повернемось, а поки що я вам розповім про мешканців Домінікани.

Відкриття Домініканської Республіки

Острів, на якому розміщена Домінікана має декілька назв. Саме на берег нинішньої Домініканської Республіки у далекому 1492 році прибув Христофор Колумб. Тоді на острові жило плем’я Араваки, вони називали острів Кіскея, що в перекладі з їхньої мови означало «мати всіх земель».

Колумб назвав острів Іспаньола, пізніше острів носив назву Гаїті. А четверта назва була утворена від столиці Домініканської Республіки. Не знаю чому, але деякий час острів мав назву Санто-Домінго.

Кіскея – Гаїті – Еспаньола – Санто-Домінго Кіскея – Гаїті – Еспаньола – Санто-Домінго

Так склалось, що іспанська колонізація острова перетворилась на найбільш масштабний і швидкий геноцид в історії. Більш детально читайте про це в статті про Конкіста парк.

Після винищення мешканців сюди були завезені чорношкірі раби, які і стали прародичами сучасних домініканців. Сьогодні пересічний домініканець вважає себе нащадком конкістадорів, хоча насправді їх кров має понад 140 генотипів різних націй. Мешканець Домінікани може мати будь-який колір шкіри, але єдине, що їх завжди єднає – це щира посмішка.

Домініканці дуже багато посміхаються Домініканці дуже багато посміхаються

Жителі Домініканської Республіки




Домініканці багато посміхаються, танцюють і взагалі дуже емоційні та привітні, але вони кардинально відрізняються від нас. Вони значно повільніше реагують на все, навіть голову повертають, коли їх кличуть, якось не поспішаючи. Домініканці не роблять це навмисно, і вони не винуваті – це їх природа, їх особливість, їх темперамент. Вони ніколи нікуди не поспішають.

З іншої сторони ми теж для них трошки дивні м’яко кажучи. Для них ми занадто метушливі і стрімкі. Я не кажу, що домініканська манера – це погано, чи добре. Це просто щось інше, не те, до чого звикли ми.

Житель Домініканської Республіки не багатозадачна людина. Не можна загадати йому сходити в магазин і по дорозі зайти, наприклад, заплатити комунальні послуги. Така постанова завдання призведе до того, що не зроблене буде жодне із завдань.

Щоб виконати все, потрібно загадати сходити в магазин. Потім має бути перерва, бажано близько доби, але якщо так не виходить, то хоча б декілька годин і лише потім нове завдання.

Пауза – домініканця відволікли від роботи Пауза – домініканця відволікли від роботи

Ось чому нам точно треба повчитись у домініканців – так це насолоджуватись моментом. Якось так склалось, що по при все на світі, вони не занадто матеріальні, як європейці. Ось, наприклад, ми з вами для чого ходимо на роботу? Вірно, щоб заробити гроші. А от домініканець ходить на роботу, просто щоб бути на роботі.

Ми вирішуємо якісь питання, несамовито працюємо, а вони в більшості відпочивають на роботі. Ну дуже цікавий приклад. Як працює наш український екскурсовод? Він вивчає купу матеріалу, будує розповідь, весь час щось розказує слухачам. А в Домініканській Республіці є така професія як національний гід.

Уряд прийняв такий закон, що на будь-якій екскурсії, для будь-яких туристів має бути національний гід. Його завдання просто їздити разом з усіма і бути поряд. Все. Часто такий національний гід просто сидить в автобусі і щиро посміхається. А ще б йому не посміхатись з такою роботою. Екскурсію веде інший гід, який володіє мовою аудиторії. А туристи до Домінікани їдуть з усіх куточків світу, не лише з України.

Національний гід кайфує на роботі Національний гід кайфує на роботі

Є ще один приклад. Є така робота – проводити фумігацію від комарів. Як її виконує домініканець? Дуже ефективно. Він сідає на свого мотоцикла, бере на коліна трубу і підпалює гас. Труба трошки димить і працівник мчить з цією трубою повз готелі і резиденції. Назад фумігатор вже їде вимкнений, а у домініканця гордо піднята голова – він виконав важливу і корисну роботу. І якби нікого не цікавить, що дим розвіявся не доходячи до жодної будівлі. Фумігація виконується, робота робиться, домініканець працює.

Погодьтесь, ми би з вами якось би знайшли інший спосіб боротьби з комарами, придумали б нову стратегію, новий засіб в кінці кінців. У Домінікані цього не буде. Коли я це помітив перший раз, був здивований не лише я, а й комари, що сиділи біля мене. Фумігація проводиться кожен день і крапка.

Для нас з вам важливий результат, а для домініканця важливий процес. При чому процес – це не обов’язково якась дія. Жителі Домініканської Республіки можуть споглядати на світ і не думати взагалі ні про що. Тобто жодної думки, справді. Спробуйте, мені здається жоден з вас не витримає і десяти хвилин, щоб про щось не почати думати. Домініканці можуть сидіти так годинами.

Це не найвище проявлення лінощів – це така сутність, такий склад розуму. Уявіть собі, для домініканця найкращий подарунок – це пластиковий стілець. Так, справді, звичайний пластиковий стілець. Його частіше дарують ніж інші речі, не тільки на день народження, а на будь-яке свято, навіть на весілля.

Домініканець на пластиковому стільці Домініканець на пластиковому стільці

А все тому, що пластиковий стілець можна легко переносити з місця на місце. В Домініканській Республіці дорога електроенергія, у багатьох немає телевізору та інтернету, тому жителі виносять свої стільці на вулицю і дивляться на туристів і оточуючий світ. Для них туристи – це і є телевізор.

Побутові звички домініканців

Перше, що кидається в очі – це велика кількість сміття. Так, звісно в готельних зонах і на пляжі все чисто. Тут дбають про це і своєчасно прибирають. Але просто в місті, в будь-якому селищі в Домінікані неймовірна кількість сміття.
Самі домініканці не бачать в цьому нічого поганого. Ну йшов собі, ось взяв і поклав сміття, пішов далі, хтось прибере. Так звикли, це важко змінити. Хоча треба сказати, початок змін є, іноді я помічав, що дорослі сварять дітей, які смітять. Але до відчуття сорому за сміття довкола ще далеко.

Ось вам, тест. Вгадайте, що зображено на наступній світлині.

Фото для тесту Фото для тесту

Перше, що спадає на думку, що це смітник або пустир. А от і ні, це поле, на якому домініканці вирощують квасолю. Так у них виглядає поле. Це невеличкі, дуже засмічені клаптики землі, які ніколи не переорюються. Просто в певний час сюди прийде бригада робітників з мачете. Цим інструментом вони будуть робити маленькі ямки і кидати туди квасолю. Все, город висаджено – можна відпочивати.

Квасолове поле через місяць Квасолеве поле через місяць

Ось квасоля вже зійшла, сміття майже не видно. Ну і добре. Сміття не тільки на полі, воно всюди, перед магазинами, на тротуарах, в парках. У Домініканців є така звичка брати обід з собою у одноразових контейнерах і їсти на вулиці або в парку.

Домініканці з судочками в одному з парків Санто-Домінго Домініканці з судочками в одному з парків Санто-Домінго

Як ви вже зрозуміли, ці судочки залишаться в парку. Скоріш за все їх приберуть, бо це столиця і парк має історичне значення. А от в маленьких містах і селищах такі залишки побуту можуть лежати місяцями.

Це мабуть єдиний великий недолік Домінікани. Поїхали далі. Розповім, чому, подорожуючи по країні можна побачити безліч недобудованих будівель. Це не тому що почалось будівництво, закінчились гроші і все «замерзло». Зовсім ні.

В Домініканській Республіці один із законів говорить про те, що в період будівництва, мешканці мають значні знижки на оплату податків. Звісно економити люблять всі, тому більшість будинків мають незавершений вигляд.

Другий поверх будується, на першому – можна жити Другий поверх будується, на першому – можна жити

Домініканці дружелюбні, дуже емоційні і щирі. Вони ніколи не приховують своїх почуттів. Вони завжди будуть розказувати про свої емоції, іноді вони можуть ображатись, як малі діти, але не надовго. Попри всі чудернацькі властивості – це приємний і доброзичливий народ.

Домініканське хизування




Але є в них така особливість, яка мене здивувала. Домініканські господині хизуються кількістю одягу, який в них є. Тобто, чим більше одягу – тим заможніша господиня. Це проявляється дуже цікаво. Вони вивішують одяг буцім-то сушитись після прання.

Одна біда, що цей одяг завжди висить так, щоб його бачили усі. Тобто одяг не вивішується десь на подвір’ї, а максимально близько до дороги. З цього ритуалу починається день. До речі встають домініканці дуже рано. І зовсім не тому, що треба йти на роботу, проста така звичка, вони встають і починають нічого не робити. У жінок більше справ, треба спочатку вивісити одяг, а потім вже можна нічого не робити.

Одяг в притул до дороги Одяг в притул до дороги

Цікаво, що одяг і всі ганчірки, які є вдома виставляються сухими, тобто про те, що їх нібито тільки що випрали немає і мови. Можна зустріти одяг на кущах, на відрах, на каменях, на мотоциклах і навіть просто на асфальті.

Одяг на кущах біля будинку Одяг на кущах біля будинку

Одного разу була така цікава історія. Я бачив, як до хлопця, що живе і працює поряд в готелі приїхала в гості його дівчина. Вона приїхали буквально на пару годин, вивісила всі речі де тільки змогла, при чому деякі речі привезла з собою і перед від’їздом все прибрала.

Домініканці люблять показувати фотографії своїх родичів, особливо дітей. У мене з цим теж пов’язана цікава історія. Один із домініканців, що супроводжував мене до водоспаду Лімон показав світлину з племінником. Далі у нас відбувся ось такий діалог:

– Дивись, яке гарне дитятко.
– Так, чудова світлина, хто це?
– Це мій племінник!
– Як його звати?
– Не знаю.

Місія виконана, фото показано, я в захваті. Все. Що там за племінник, як його звати навіть знати не потрібно, фото у чолов’яги просто щоб показувати туристам, які мають оцінити красоту дитини. Він навіть не знає, де той живе, йому досить знати, що у нього просто є племінник – більше нічого не треба.

Ось ми підійшли до ще однієї теми – хизування брендовим одягом. Якщо житель цієї країни десь зміг купити якусь брендову річ, на ній обов’язково будуть висіти етикетки. Чим більше етикеток – тим цінніша річ. Якщо у вашого одягу немає етикетки – він не якісний.

Ще одна річ, на яку можна звернути увагу – це кількість людей, що носять брекети. Особливо це помітно у працівників готелів. Домініканці помітили, що у американців або європейців, у яких непогано з грошима часто присутні брекети. Вони вирішили, що це особлива відзнака.

Тому в країні роблять імітатори брекетних систем. Коштують вони недорого, одягаються зранку, знімаються ввечері і носяться як прикраса. Для деяких домініканців – це статус.

Гори в Домінікані – просто щоб не скучно було читати Гори в Домінікані – просто щоб не скучно було читати

Взагалі домініканці дуже люблять золото і всі блискучі речі. Незважаючи на те що золота насправді в Домінікані багато, звичайні жителі не знають, як воно виглядає. Вони носять величезні вироби із підробленого пластикового золота, яке має дуже яскравий жовтий колір.

Якщо домініканцю показати наші звичайні золоті обручки – він скаже, що це не справжнє золото, воно не блищить як має бути.

Салон краси та лотерея в Домінікані

В кожному селищі є свій салон краси іноді не один. Що собою представляє такий салон? Зазвичай це один або два пластикових стільці, а частіше взагалі якісь дошки, напис від руки на картонці і ще від найближчого стовпа опущений подовжувач. Це і є салон краси.

В такі салони домініканські дами ходять дуже часто. У них від природи волосся кучеряве і вони його постійно вирівнюють. З’являтись в люди з кучерявим волоссям просто непристойно. Звісно салони краси в містечках більше схожі на справжні.

Боротьба з кучерявим волоссям Боротьба з кучерявим волоссям

Інша проблема домініканців – це любов до лотереї. Лотерейні кіоски стоять на кожному кроці. Кожне село починається з салону краси на одному боці і кіоску з лотереєю на іншому. Звісно програють домініканці майже завжди, але продовжують грати. Виграш – це свято, недовготривале, але свято, а потім знову черга багаторічних програшів.

Лотерейний кіоск в Домінікані Лотерейний кіоск в Домінікані

Національна домініканська кухня

Знаючи, що довкола Карибське море та Північно-Атлантичний океан, здається, що в Домінікані дуже багато морепродуктів. Як би не так. Домініканці ліниві і люблять м’ясо, переважно курицю, тому що її легко знайти в магазині.

Ще з національних страв можна виділити рис. Якщо домініканець хоча б раз в день не поїв рису – день пройшов марно. При чому до рису домініканці роблять густу підливу з бобових.

Домініканська страва Домініканська страва

На світлині окрім рису та бобів є смажена салямі, шматочки авокадо і банани в клярі. Це дійсно максимально домініканська тарілка, яку можна знайти будь-де. Іноді до рису роблять рідку підливу і подають окремо, щоб нею потім поливати рис.

Уявіть собі ситуацію, пересічний домініканець не знає, що таке борщ. Для нього це не окрема і поважна страва, а лише додаток до рису. Розказували українці, які працюють в Домінікані, що запрошені в гості місцеві жителі без жодного сумніву виливали тарілку з борщем на рис, вважаючи, що саме так треба їсти цю страву.

Замість смаженої салямі може бути яєчня, або смажена курка. Авокадо завжди багато, його продають на кожному кутку і їдять постійно. Ще дуже популярне пюре з бананів. Банани тут двох сортів, жовті – ті що ми звикли їсти і зелені, які можна тільки посмажити або відварити на пюре.

Пюре з бананів, смажена салямі і курка Пюре з бананів, смажена салямі і курка

Також в Домініканській Республіці дуже багато різних фруктів. Ананаси, кокоси, манго, папайя, динне яблуко, дині, кавуни і інші.

Фрукти в Домінікані Фрукти в Домінікані

Найбільш екзотичним фруктом вважається яблуко. Вони тут не ростуть, вони завозяться і мають цікаву особливість – вони не гниють. Таке яблуко може пів року лежати і не пожухнути. Розумієте, який у цих яблук вміст нітратів?

Ще дуже дорогий виноград, він також на острові не вирощується і використовується лише під Новий Рік. Давня іспанська традиція – по одній виноградинці і одному бажанню під бій новорічного годинника тут частенько має місце.

Супів майже немає. Всього є два види, один крем-суп готується з гарбуза і дуже не часто, а найбільш популярний суп – санкочо. Це достатньо ситний суп, в якому обов’язково є декілька видів м’яса, юка або картопля і трошки овочів. Характерно, що в цьому супі часто використовують грубо нарізані початки кукурудзи.

Традиційний суп санкочо Традиційний суп санкочо

Готують такий суп зазвичай по понеділкам. Чому так? Тому що він рекомендований тим хто страждає на похмілля, а домініканці влаштовуються гулянки в неділю ввечері, а не в п’ятницю чи суботу, тому в понеділок зранку їм потрібен цей суп.

Цікаво, що незважаючи на те, що тут популярний ром і його вживають часто, в мотлох п’яного домініканця ви не зустріните. Вони завжди знають свою міру. Дві пляшечки пива або один-два стаканчика рому і все. Домініканці більше розважаються за випивкою, розмовляють, веселяться ніж дійсно напиваються.

На цьому досить. Звісно про Домініканську Республіку можна розказувати дуже довго, я намагатимусь розкрити все те, що мені пощастило побачити і почути в наступних матеріалах, де я буду показувати найбільш цікаві і визначні місця цієї дивовижної країни.

Залишити коментар

Для спамерів: Всі html теги відключені. Коментарі з посиланнями не публікуються.

;) :| :x :sad: :roll: :oops: :o :idea: :evil: :cry: :cool: :arrow: :P :D :???: :?: :-) :!: 8O