Музей зброї “Арсенал” у Львові, частина друга

Музей зброї "Арсенал" у Львові, частина другаМи продовжуємо свою віртуальну подорож по неймовірному музею зброї “Арсенал” у Львові. У попередній частині ми розповіли про білу (холодну) зброю, зброю на держаках та ударну зброю. Настав час йти далі. Наша наступна розповідь буде про метальну зброю, обладунки та вогнепальну зброю.

Звісно хоч ми і намагатимося охопити якомога більше матеріалу, але ще більше ви зможете побачити на власні очі. Тож не лінуйтеся, приїжджайте та відвідуйте музей, бо воно того варте.

Метальна зброя

Метальна зброя представлена як луками, так і різноманітними арбалетами. Лук — це один із найдавніших видів метальної зброї, призначений для стрільби стрілами за рахунок енергії зігнутої дуги. Дальність бою лука була різною. В середньому вона становила 100 — 150 м, але відомі і рекордні досягнення, коли стріла пролітала до 500 і навіть більше метрів.

Лук

Сам лук відомий ще з мезоліту (середньокам’яної доби). В музеї можна побачити наконечники таких стародавніх стріл, що зроблені з каменю.

Кам'яні наконечники стріл Кам’яні наконечники стріл

Подальшим етапом розвитку луку став арбалет. Це метальна зброя у вигляді сталевого лука з дерев’яною ложею і механізмом для натягування тятиви.

Арбалет має дві незаперечні переваги у порівнянні зі звичайним луком. По-перше, лучникам доводиться роками навчатися стрільбі з лука, коли арбалетнику досить зрозуміти механізм перезарядки і прицілювання. По-друге, арбалет має велику дальність прицільного пострілу.

Арбалети мисливські Арбалети мисливські

Єдине, в чому арбалет істотно поступається луку, – це в скорострільності. Тому використовувати його в якості бойової зброї можна було тільки при наявності достатнього захисту воїна.

Обладунки

Найпоширенішим різновидом захисту воїна в ранньому Середньовіччі була кольчуга. Так саме кольчуга, а не суцільні лати були основним захистним обладунком європейського лицарства. Наприклад, VII—XII століття взагалі звуть «добою кольчуг», оскільки тоді інший захист майже не використовувалися.

Кольчуга це сорочка з металевих кілець, просмикнутих одне в одне та скріплених маленькими клепками. Вона добре захищає від ріжучих та рубаючих ударів, і набагато гірше — від колющих та дроблячих ударів.

Кольчуги Кольчуги

На той час кольчуга була дуже цінним надбанням, так як рани від холодної зброї в умовах відсутності гігієни і нерозвиненої медицини часто призводили до зараження і смерті. А кольчуга дозволяє уникнути безлічі поранень, що різко підвищує можливості виживання.

З появою такої зброї як чекани, клевці, що призначена для боротьби саме з кольчугами, набувають поширення суцільні лати. Класичні лицарські обладунки були досить складної констркуції, так наприклад тільки великих деталей було до 200 шт. Нижче наведено незначна кількість фотографій таких деталей.

Лицарські обладунки неповні Лицарські обладунки неповні

Рукавиці бойові Рукавиці бойові

Шолом типу "Бургундський" Шолом типу “Бургундський”

Шолом типу "Арме" та шолом "Мертва голова" Шолом типу “Арме” та шолом “Мертва голова”

Звичайно обладунки бувають не тільки лицарські, ось вам справжня перлина Музею-Арсеналу, лати так званих “крилатих гусарів”. Це основна ударна сила польського війська у XVI-XVII столітті. Вага обладунку становить 18-20 кг, а товщина нагрудника – 3,5 мм. Призначення крила за спиною не вияснене. За однією із версій — це захист від арканів, за іншою — від ударів шаблею ззаду. На той час цей обладунок був найдосконалішім зразком захисного озброєння.

Обладунки крилатих гусар Обладунки крилатих гусар

А це, наприклад, рейтарські обладунки. Рейтари — вид найманої кавалерії, яка прийшла на зміну важкій лицарській кінноті. На відміну від сучасних їм кірасирів (про них мова буде пізніше), рейтари робили ставку на вогнепальну, а не на холодну зброю. Їх арсенал включав кілька важких великокаліберних пістолетів, довжина яких могла досягати майже метра. Меч ж виступав лише в якості запасної зброї.

Обладунок рейтарський Обладунок рейтарський

Шолом крилатий Шолом крилатий

Вже більш пізніше, шоломи у рейтарів (на фото у верху) поступилися місцем шоломам іншого типу, так званим Моріонам, які були більш зручні для стрільби.

Шолом типу "Моріон" Шолом типу “Моріон”

Кірасирські лати на початку нічим не відрізнялись від рейтарських, але поступово від них у XIX столітті залишилися тільки каска та кіраса. Кіраса — це сталевий обладунок без рукавів, що прикриває тільки груди та спину або лише груди людини. Спочатку основним озброєнням кірасирів був лицарський меч, але згодом він змінився на палаш, а в деяких арміях – на важку шаблю.

Кіраса та офіцерська кіраса Кіраса та офіцерська кіраса

Каски уланська, кирасирська та офіцерська Каски уланська, кирасирська та офіцерська

Вогнепальна зброя

Таке широке розповсюдження важких обладунків закономірно спричинило за собою підвищення інтересу до засобу, що здатен їх пробивати — вогнепальної зброї. І почнемо ми з одних із перших зразків ручної вогнепальної зброї в Україні — аркебузи (пищалі).

Подібно до невеликих гармат, вона заряджалася з дула. Стріляли з аркебузи камʼяними, а потім олов’яними (свинцевими) кулями. Пороховий заряд вояк запалював за допомогою спеціального пристрою — замка. Аркебузи мали спочатку гнотовий (запалювання заряду здійснюється за допомогою ґнота), а вже потім колісцевий замок.

Аркебузи мисливські Аркебузи мисливські

Головним недоліком ґнотових замків виявилася їх низька стійкість до вологи і вітру, порив якого міг здути натруску з полиці, до того ж після пострілу в каналі ствола залишався тліючий нагар, який погрожував моментальним займанням при заряджанні пороху. Таким чином, заряджання ґнотової рушниці з порохівниці великою кількістю пороху було досить небезпечним.

Оскільки, які саме замки на фото з аркебузами ми не впевнені, тому змушені скористатися сторонньою допомогою. На фотографіях нижче приведені гральні карти, які надруковані спеціально для львівського музею “Арсенал”. На картах представлені дійсні експонати музею.

Рушниця з гнотовим замком Рушниця з гнотовим замком

Зброя з колісцевими замками (необхідна для займання порохового заряду іскра добувається за допомогою обертового коліщатка з рискою) було дуже дорогою — приблизно вчетверо дорожче, ніж з ґнотовими, і порівняно ненадійною, через те, що механізм замка був чутливий до забруднення. Однак тепер зброю можна було довго зберігати в зарядженому стані і навіть стріляти під час невеликого дощу.

Рушниця з колісцевим замком Рушниця з колісцевим замком

Оскільки зброя з колісцевими замками була по кишені тільки дуже багатим людям, їй на зміну прийшов новий виду замків – кременево-ударні. Прості, дешеві і досить надійні, вони використовували той же принцип висікання іскри з кременю, але не за рахунок обертання коліщатка, а за рахунок руху самого кременю, закріпленого в лещатах курка, і його удару по нерухомому кресалу.

Кременево-ударним замкам теж властиві недоліки. Він давав більше осічок, ніж інші види замків. Кремень розсипався і губився, що вимагало постійно мати при собі запасний камінь.

Пістолет з кременево-ударним замком та порохівниця Пістолет з кременево-ударним замком та порохівниця

Наступником кременево-ударного замка у зброярстві став капсульний замок. Для запалювання заряду у ньому використовувався капсуль (пістон) з хімічною вибуховою речовиною на основі гримучої ртуті, по якому вдаряв ударник. Такий замок був простий, дешевий, дуже надійний. Конструкція його механізму по суті повністю повторювала ударно-кременевий замок, що значно спрощувало перехід на нові технології.

Пістолет з капсульним замком Пістолет з капсульним замком

Десь з середини 14 століття при обороні кріпостей стали застосовуватися спеціальні “фортечні” рушниці. Заряджати величезні рушниці, звичайно ж, було важко і довго. Зате, на відміну гармат, їх можна було відносно легко переносити. Таким чином у разі штурму на загрозливій ділянці могли досить швидко зібрати та зосередити безліч стволів.

Рушниця фортечна Рушниця фортечна

А протистояли таким рушницям ось такі облогові гармати.

Гармата облогова Гармата облогова

Якщо цього було не досить, то тоді звали на допомогу мортири. Ці гармати використовувались для руйнування особливо міцних оборонних споруд. Зверніть увагу на снаряди до мортир, їх називали бомбами. Щоб ви знали, вони мають вагу по 30-35 кг.

Мортири Мортири

А як вам ось така салютна гармата, її калібр становить лише 4 см.

Гармата салютна Гармата салютна

Звісно ми не маємо змоги привести всі фото гармат у музеї, їх безліч. Тому, на останок про вогнепальну зброю, ось така екзотика — ланцюгові ядра. Вони вживалися для руйнування укріплень та в морських боях, для пошкоджень вітрильного оснащення.

Ланцюгові ядра Ланцюгові ядра

Мисливський розділ

А це вже невеличкий бонус, спочатку ми не планували його. На фото зброя та спорядження мисливця.

Рушниці та здобич мисливця Рушниці та здобич мисливця

Ще одні мисливські рушниці Ще одні мисливські рушниці

Ви тільки погляньте який чудовий набір мисливських ножей. Тут навіть виделка є.

Набір мисливський Набір мисливський

Тесак мисливський Тесак мисливський

Статуя архангела Михаїла

Ну і нарешті останній експонат музею, який ми описуємо у цій статті. У приміщенні Арсеналу знаходиться цінна пам’ятка львівського ливарництва – статуя архангела Михаїла. Фігуру архангела відлив майстер Каспар Франке, автор відливу фігури сатани — невідомий.

В образі архангела, покровителя воїнства, уособлені захисники Львова, в образі сатани — його вороги. Фігура архангела олов’яна, окремі деталі позолочені, фігура сатани — бронзова.

Михайло-архангел вражає сатану Михайло-архангел вражає сатану

Якщо ви вважаєте, що бути статуєю легко, то ви помиляєтесь. Так свого часу ця скульптурна група прикрашала портал Королівського арсеналу у Львові. У 1704 р. одна нога архангела була пошкоджена шведським ядром, через що скульптура перевернулася. У 1821 р. пам’ятку знову звалили, але на цей раз це був вітер. Звісно при падінні статуя постраждала, але була реставрована. Для більшої уяви, ось вам гравюра 1891 р. з місця падіння.

Східний портал у внутрішньому подвір’ї королівського арсеналу Східний портал у внутрішньому подвір’ї королівського арсеналу

У 1873 р. цю скульптурну групу поставили на Гетьманських валах — нині проспект Свободи. Але і там їй не було спокою, хулігани обламали позолочені крила Михайла-архангела. Тоді статую забрали, тривалий час вона лежала на різних складах і врешті-решт потрапила до музею зброї «Арсенал».

Скульптура і нині потребує послуг реставраторів, проте у Львові на даний час немає фахівців, яким можна було довірити таку роботу.

Ну ось, нарешті все. Гарних вам мандрівок!

Категорія: Музеї  Теги:
Залишити коментар

Для спамерів: Всі html теги відключені. Коментарі з посиланнями не публікуються.

;) :| :x :sad: :roll: :oops: :o :idea: :evil: :cry: :cool: :arrow: :P :D :???: :?: :-) :!: 8O