Парк “Мамаєва Слобода” у м. Київ

Парк "Мамаєва Слобода" у м. КиївЗа сім кілометрів від головної вулиці Києва – Хрещатика – ховається вхід до світу минулого, справжня “терра козакорум”, тобто “земля козаків” нашою мовою. Що це за земля така, спитаєте ви? Це куточок української природи, архітектури та побуту– “Мамаєва Слобода”. Скансен (музей під відкритим небом) створено для популяризації українських народних звичаїв, обрядів та забутих трудових навичок і ремесел.

Козацька “Слобода”, її ще називають тематичним дендропарком, побудована на території понад 9 гектарів, на пагорбах довкруг витоку річки Либідь. Саме там, серед чепурних вишневих садків, і знаходиться наше поселення, яке утворює собою ландшафт з унікальним краєвидом. “Мамаєва Слобода” складається з 98 об’єктів, архітектура яких характерна для Наддніпрянщини XVIII сторіччя. Всі об’єкти використовуються методом відтворення живої історії, тобто максимально наближено до свого первісного функціонального призначення.

Вхід до поселення





З чого ж починається типове козацьке поселення? А починається воно з того, що піходи до селища, стереже “Фігура” (сигнальна вежа). Вся вежа, зрихтована з бочок зі смолою, які поставлені одна на одну. Сигнальні вежі розміщувалися на високих точках місцевості за 5-10 кілометрів одна від одної. Коли козак на вершечку вежі бачив ворогів, він відразу розпалював велике багаття, яке сигналізувало про появу ворогів іншим.

Козацька сигналізація Козацька сигналізація

А це вже вхід до самого селища – царина(в’їзна брама). За народними уявленнями, це місце, через яке проходить сонце, щастя, радість, а також душі померлих. Це символ надійної охорони від ворожих сил.

Царина Царина

Коли Борис Грінченко у 1905 році укладав тлумачний словник української мови, він опитував селян – хто такий мамай? Козацькі правнуки, не змовляючись, відповідали, що це – кам’яна баба, яка стереже, вивищується, або ж маячить на курганах. Саме таку кам’яну фігуру, ви зможете побачити ліворуч, пройшовши через царину. Подібні степові кургани, насипані ще скіфами та сарматами, українці називали Козацькими Могилами.

Степовий курган з Мамаєм Степовий курган з Мамаєм

Садиба титаря

Спускаючись униз від “”Мамаєвого” кургана, ми потрапимо до садиби титаря (людина з мирян, що відає господарством церковної громади). Титар як правило, був заможним чоловіком.

Вхід до садиби Вхід до садиби

Як ви думаєте, що в його оселі найбільше вказує на заможність? Кількість скелець у вікні. Зазвичай їх було четверо в одному вікні, але тільки багачі могли собі дозволити вікна з 20 скелець.

Дім титаря з дорогими вікнами Дім титаря з дорогими вікнами

Крім будинку на території ви побачите комору, саж (свининець) та воловню.

Саж та комора Саж та комора

Щоправда воловня (будівля для утримання волів) незважаючи на свою назву не виправдила сподівання, там були лише вівці. Але ви не хвилюйтесь, волики на “Мамаєвій Слободі” є. Але про це буде пізніше. Ліворуч від будинку титаря є зручна хвіртка, через яку ми потрапимо на місце роботи титаря – до церкви.

Воловня Воловня

Козацька церква

В центрі “Мамаєвої Слободи” знаходиться діюча, ставропігійна (автономна церковна одиниця, яка підлягає юрисдикції не місцевому ієрархові, а безпосередньо патріархові) козацька церква Покрова Пресвятої Богородиці із дзвіницею. Такі церкви вивищувались на Запорозькій Січі за часів Богдана-Зиновія Хмельницького. Під Покровом Пресвятої Богородиці козаки не боялися ні ворожого вогню, ні бурі морської.

Козацька церква та дзвіниця Козацька церква та дзвіниця

Як ви думаєте, навіщо у храмі балкончик над ганком? Невеликий простір церкви міг умістити лише вибраних козаків та старшину, тож дверцята на балкончику відчинялись, щоб люди назовні могли почути богослужіння. Також із подібних балкончиків церковні ієрархи благословляли військо до походу.

Маківки церкви увінчані декоративними главками з козацькими Богородичними хрестами. Центральний хрест має назву «Сонце Слави», в основі його лежить півмісяць – як символ Пріснодіви Марії, – з якого підіймається хрест у вигляді «дерева життя», рясно уквітчаного квітами Богородиці – лілеями. Верхів’я хреста прикрашає Короноване сонце.

Дах церкви та дзвіниці перекритий ґонтом. Це така дерев’яна черепиця доби середньовіччя.

Хрести та перекриття гонтом Хрести та перекриття гонтом

На згадку про віроломне зруйнування Запорозької Січі військами Катерини II, біля церкви встановлено пантеон із 38 кам’яних хрестів. На них викарбувано назви всіх тридцяти восьми куренів Війська Запорозького Низового. Пам’ятні знаки виготовлені зі степового пісковика та були урочисто освячені.

Козацькі хрести Козацькі хрести

Неподалік від церкви, на узвищі посеред левади видно вітряк (споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної енергії) – символ мирної хліборобської України.

Вітряк Вітряк

Ярмарковий майдан та військова канцелярія

Традиційний український краєвид козацької слободи вдало доповнюється ярмарковим майданом та військовою канцелярією. Ярмарки були улюбленою подією в одноманітному житті селян. У такий день навіть до церкви ходили менше. Також ярмарки відігравали роль традиційних центрів спілкування.

Ярмарковий майдан Ярмарковий майдан

А тепер зверніть вашу увагу на військову канцелярію, її будівля мала цікавий поділ. Ліва частина будинку називалася розправою – бо там утримували порушників, а права називалася управою – бо там вирішували справи. Перед канцелярією встановлено помост, який мав назву кон. З помосту проголошувались важливі рішення та вироки, які були прийняті в управі, так би мовити за коном. Можливо саме так і виникло слово “закон”.

Військова канцелярія Військова канцелярія

Подвір’я козацького старшини

Ось такий кам’яний, мурований будинок козацького старшини називався кам’яницею. Проект будівлі був розроблений на основі архітектури, характерної для козацької доби. Роль прототипів відіграли трапезні Видубицького та Михайлівського київських монастирів, а також будинок Галшки Гулевичівни на Подолі. Зразком ліпнини стало оздоблення колегіума, при Вознесенському монастирі у Переяславі-Хмельницькому.

Кам’яниця Кам’яниця

Також на подвір’ї козацького сотника розміщується військова скарбниця – приміщення для зберігання скарбів, коштовностей, грошей. Водночас це назва установи, яка завідує «скарбом» війська.

Військова скарбниця Військова скарбниця

Ще з цікавого на подвір’ї залишились чудові ясла з левами.

Озеро “Красавиця”





Далі наш шлях тримає до покритого очеретом, лілеями та лататтям озера “Красавиця”. Як на мене занадто покритого очеретом, але нехай це залишиться на совісті власників парку.

Водяні лілеї Водяні лілеї

Ось таким чудовим краєвидом відкривається вигляд на кладку (невеликий дерев’яний поміст на річці, ставку для прання білизни).

Кладка Кладка

“Водяні млини, поховавшись під зеленими вербами, крутять день і ніч чорними колесами” (Нечуй-Левицький). Краще за класика української літератури аж ніяк не скажеш.

Водяний млин Водяний млин

Місток Місток

Саме з цього містка нам вдалось розгледіти ось таку черепашку, та й ще не одну.

Черепашка Черепашка

Також на озері є невеличкий острів – острів кохання. Він символізує надійну убезпеченість від моря хаосу.

Острів кохання Острів кохання

Велика рогата худоба

Після того, як ви намилувались озером, я раджу піти подивитись на справжніх сірих круторогих волів. І повірте це таки дійсно велика та рогата худоба. Саме на таких тваринах наші прадіди-чумаки їздили у Крим по сіль. Потрапити до воликів можна, ідучи по стежці між садибами коваля та гончара, в напрямку до вітряка на пагорбі.

Сірі круторогі воли Сірі круторогі воли

Шинок та гойдалка

Увага, на території парку заборонено влаштовувати пікніки, брати з собою їжу, напої тощо. Єдиний вихід, це завітати до шинку “Коса над чаркою”. Меню шинку нараховує близько 150 страв та хмільних напоїв відтворених за давніми рецептами традиційної української кухні доби середньовіччя.

Шинок Шинок

Перед шинком на колодязному журавлі висить синя кварта (пляшка). Якщо вона підійнята угору – то шинок відчинено, якщо опущена вниз – то шинок зачинено.

Синя кварта Синя кварта

А це місце, яке знаходиться на подвір’ї шинку, напевно любе кожному чоловікові. Гуральня (винокурня) – приміщення, де займались виготовленням та збутом горілки, наливок, настоянок та інших хмільних напоїв. Виготовлення горілки в 16-17 ст. було другим по величині бізнесом після виробництва товарного зерна і складало понад 45 % від валового національного прибутку Польського королівства.

Гуральня Гуральня

З шинку, після того як ви добре наїлись, саме час піти до цього об’єкту. Гойдалка – так би мовити споруда розважального типу, яка активно використовувалась молоддю на свята. Будується з великих дощок 3-5 метрів в довжину. Підвішується біля великих дерев чи вкопаних в землю стовпів. На ній, як правило каталися від двох до шести осіб.

Гойдалка Гойдалка

Садиба коваля та інші

Ось ми і підібрались до закінчення нашої мандрівки. Звісно в статті ми оминули опис про садиби коваля із кузнею, гончаря із гончарною майстернею та інших. Але нехай це буде додатковим бонусом для вас, улюблені наші читачі. Повинна бути якась таємниця, а то що ж це за несподіванка, коли ви все знаєте.

Додаткова інформація

Вхідний квиток коштує 120 грн. Екскурсії оплачуються окремо.

Українською мовою:

  • Група до 17 осіб – 425 грн.
  • Для групи понад 17 осіб – по 25 грн. з особи.

Англійською, російською мовами:

  • Група до 10 осіб – 500 грн.
  • Для групи понад 10 осіб – по 50 грн. з особи.

Квитки продаються перед входом до парку, у книгарні yкраїнського слова “Шабля “Козака Мамая”.

Ласкаво запрошуємо! Ласкаво запрошуємо!

Категорія: Подорожі  Теги:
Залишити коментар

Для спамерів: Всі html теги відключені. Коментарі з посиланнями не публікуються.

;) :| :x :sad: :roll: :oops: :o :idea: :evil: :cry: :cool: :arrow: :P :D :???: :?: :-) :!: 8O